Мав наївний план: закінчити школу, набратися досвіду й колись зрозуміти, що роблю.
Реальність розклад не погодила.
Ледь звикну до однієї моделі ШІ — з'являється інша. Швидша, потужніша й із делікатним натяком, що щойно опанований метод уже належить урокам історії.
Відкриваю ще одну вкладку. Попередні двадцять досі не закрив.
Потім читаю, що вчені вирощують живі нейрони й з'єднують їх з електронікою. Експериментальні біокомп'ютери обробляють інформацію біологічними клітинами.
Я ще впорядковую підписки, а технологіям уже потрібне живильне середовище. Схоже, треба було уважніше слухати й біологію.
Жартую, але темп часом приголомшує. Веду проєкти, ухвалюю рішення, відповідаю за результати. Між цим вивчаю інструменти, які незабаром можуть змінити мою роботу.
Додаткового семестру на це ніхто не дає.
Можна багато зробити за день і ввечері все одно відчувати відставання. Бо хтось оголосив чергову революцію. З обов'язковим: «Якщо ще не користуєтеся, уже програєте».
Дуже підтримує. Дякую, інтернете.
І все ж повертаюся. Заради миті, коли після невдалих спроб починаю розуміти. Коли відкладена ідея раптом стає можливою.
Вчуся й обирати. Яка новинка варта вечора. Яку пропустити. Коли закрити комп'ютер і дати власній голові все опрацювати.
У школі чекав останнього дзвоника.
Тепер зрадів би хоча б перерві між оновленнями.
Ви теж відчуваєте, що справжнє навчання почалося, коли перестали перевіряти присутність?
Oskar Minge. Щодня.
#oskarminge #OskarMingeCodziennie #ШтучнийІнтелект #Розвиток #Майбутнє